Україна – Польща: Приречені на стратегічну співпрацю

2024-03-02 09:00:01

 

Непроста спільна історія, економічні протистояння, але водночас — справжній народний вибух співчуття від початку повномасштабного російського вторгнення, а ще спільний сенс існування двох націй — свобода… Нещодавно у Медіацентрі Україна — Укрінформ було презентовано книжку відомого письменника і дипломата, голови Ради Українсько-польського інформаційно-аналітичного Незалежного Медіа Форуму, члена Президії Української Ради Миру Юрія Щербака «Україна в обіймах Польщі. Реалії і пророцтва». Видання — заклик зберегти й помножити набутки українсько-польської дружби і стратегічної співпраці. Крім того, це ще одне документування злочинів війни й обставин, у яких опинилися сьогодні українці в Україні й за кордоном.

З перших хвилин російської агресії Польща стала найближчим і найвірнішим союзником України в політичній, військовій, економічній, інформаційній та гуманітарній сферах. У книжці автор виклав, зокрема, свої спогади й спостереження на початку війни, коли він сам був змушений виїхати до Польщі.

— Я став свідком неймовірної події — це був «біблійний» вихід нашого народу, переважно жінок з дітьми, — розповів Юрій Щербак під час презентації. — Бачив нескінченні колони автомобілів і автобусів перед польським кордоном. Тоді відбулась насправді демографічна катастрофа, адже виїжджали жінки з дітьми — наша генетичне багатство. На жаль, не всі діти повернуться в Україну, вони збагатять генофонд інших країн. Мільйони людей перейшли кордон з Польщею, і ця країна прихистила наших людей — про це, власне, книжка. Нею прагнув віддячити полякам за прекрасне ставлення до українців.

На думку автора, те, що відбулось у польсько-українських відносинах з 24 лютого 2022 року, не має аналогів у сучасній історії, адже це був «справжній народний вибух співчуття поляків до сусідів, приязні, бажання допомогти, нагодувати, приголубити дітей, зняти страшні стреси, розв’язати питання з освітою і працевлаштуванням».

Юрій Щербак пише, що українські біженці були вражені, побачивши, що вся Польща увішана синьо-жовтими прапорами, а в центрах приймання біженців — волонтери, які володіють українською мовою, уважна опіка, харчування і подарунки: дитячі речі, предмети косметики. Автор переконаний — у майбутньому буде багато досліджень, присвячених цьому явищу.

Під час презентації Юрій Щербак навів декілька цифр. За польськими даними, 77 % поляків допомагали біженцям. Є деякі відомості, що люди зібрали на допомогу українцям навіть більше коштів, аніж дала польська держава.

— Звичайно, знаємо і про інші приклади, — розповідає автор. — Так, були й не дуже прихильні до українців люди, а були й відверті вороги українців, які висунули програму «Ні бандеризації Польщі» — це була маргінальна партія, яка провалила вибори в сейм.

Коли «медовий місяць» підтримки минув, українсько-польські відносини постали перед новими викликами, почалися тертя. За словами Юрія Щербака, один політик із команди чинного прем’єра Польщі Дональда Туска сказав, що, можливо, в основі наших суперечностей лежать історичні коди — мовляв, поляки почувають себе «шляхтою», а українці — «козаками».

— Не знаю, наскільки ці історичні коди впливають на наші відносини, але я напевно знаю, що на них впливає зіткнення національних інтересів, — вважає Юрій Щербак. — Переконаний, що в цій ситуації немає однозначно правих чи винуватих. Обидві сторони повинні були сісти за стіл перегорів і почати серйозну розмову. Справді, наш експорт зерна у великих кількостях зачіпає інтереси польських фермерів. Але сьогодні кордон почав грати роль інструменту тиску на Польську державу, не маючи стосунку до українських помилок, а страждають від цього українці.

У своїй книжці автор звертається до подій літа-осені 2023 року, коли вибухнуло дві польсько-українські кризи — зернова, спричинена протестами польських аграріїв щодо ввезення в Польщу великих партій дешевого українського збіжжя, і криза польських перевізників, які виступили проти рішення ЄС надати українським далекобійникам право безлімітної участі у конкурентній боротьбі за транспортний ринок Польщі і Європи. І зараз, у лютому 2024 року, можемо спостерігати жахливу картинку — польські фермери висипають на дороги українське зерно.

Ще минулого року, як пише Юрій Щербак, це дало підстави одному з українських друзів автора зауважити, що назва книжки може бути потрактована інакше, мовляв, «обійми занадто міцні», і фактично це залежність, бо Польща є критично важливим коридором постачання зброї, амуніції та інших стратегічних товарів. Але автор не збирався змінювати назву в ім’я мінливої політичної кон’юнктури, адже переконаний, що «українсько-польське єднання було не випадковим епізодом нашого співіснування, а виразом глибоких настроїв, які існують в обох суспільствах — незалежно від ворожих виступів чи змінних калькуляцій цинічних політиків».

Цей погляд під час презентації підтримав президент Глобальної організації союзницького лідерства професор Володимир Ліпкан: «В історії двох країн були різні історичні події, різні підходи до їхнього трактування, але історію нам уже не повернути, і ми не є причетними до її творення в минулому. Проте ми творимо цьогочасну історію українсько-польських відносин, і саме ми будемо відповідальні за наслідки перед нашими нащадками та прийдешніми поколіннями. Юрій Щербак дуже компетентно та всіляко упосліджує тих політиків, які, маючи наміри до загравання з електоратом, прагнуть поставити під сумнів стратегічні події, які історично зумовлюють об’єднання українського та польського народів у довговічний стратегічний союз».

За словами професора Ліпкана, поки невідомо, скільки триватиме наш шлях до ЄС і НАТО, але Юрій Щербак, як і багато інших політиків і науковців, вказує інший шлях — двосторонніх угод. Нещодавно таку угоду було укладено з Великою Британією, а наступною, переконаний Володимир Ліпкан, має стати угода з Польщею. Цю думку розвинув і Юрій Щербак, нагадавши, що польський прем’єр Дональд Туск нещодавно підтвердив, що Польща приєднується до процесу підготовки такої угоди. «Моя ідея суголосна з ідеями багатьох поляків про створення дуже міцного стратегічного союзу між Україною і Польщею», — додав автор.

Особисті враження й оцінки Юрія Щербака у новій книжці доповнюють його статті, які було надруковано у 2022–2023 роках у провідних польських виданнях. Окремо подано розповідь про Українсько-польський інформаційно-аналітичний центр Незалежний Медіа Форум. Сьогодні його репрезентує потужний інтернет-портал трьома мовами — українською, польською і англійською ( www.uacenter.media), з оргцентром у Києві, штаб-квартирою в Польщі та офісами й мережею кореспондентів у багатьох країнах. Під час створення і становлення форуму також допомогли поляки. Тож недарма книжку планується видати й польською мовою.

Як розповідає директорка Департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики України Ганна Красноступ, книжку вдалося видати у співпраці МКІП і державного підприємства «Центр захисту інформаційного простору України» в межах проєкту «Книга для зміцнення національної єдності». Її видано у серії «Бібліотека журналу «Пам’ятки України» для безплатного розповсюдження.

А закінчити хотілося б словами з книжки Юрія Щербака: «Спільне майбутнє, наше єднання й обійми — як захисна стіна проти московської агресії — продиктоване життєвою необхідністю самого існування наших держав і народів. Бо немає незалежної Польщі без незалежної України».

Дмитро ШУЛІКІН

За матеріалами:

^